У п’ятницю, 21 серпня, трохи після 10-ї години, задзвонив телефон у галереї. Окрім листування з нашими постійними експонентами, спонтанні дзвінки від художників трапляються рідко.

«Доброго дня, я Енора Жаккар. Я — фотографка та ілюстраторка, поєдную цифрову зйомку та роботу з графікою. Я створила дуже особисту візуальну розповідь, але мені всюди відмовляли. Багато галерей побоюються спонтанних реакцій та негативних відгуків. Чи не могли б ви ознайомитися з моїм портфоліо?»

Коли отримали PDF-файл, у галереї запала тиша. Очі розширилися, кілька миттєвостей усі затамували подих, вражені силою зображень, а потім пролунала очевидна відповідь по телефону:

«Ваш крок є сміливим, він викличе дискусії та бурхливі реакції. І саме тому ми погоджуємося».

Подібно до картини «Пліт Медузи», твори Енори Жаккар вражають разючим контрастом між кінематографічною досконалістю зображень та жорстокістю порушених тем.

Відкрито спираючись на образ Артемізії Джентілескі, Енора не прагне спокусити. Вона досліджує механізми чоловічого погляду та пастку реіфікації: як жінка, яку то перетворюють на музу, то на жертву, зрештою зазнає руйнівної форми самоконтролю. Але там, де багато хто зупиняється на травмі, Енора зображує розрив, символічну помсту та відновлення власної ідентичності.

На тлі обережності традиційних комерційних майданчиків Галерея Коронін вирішила підтримати безкомпромісну, політичну та глибоко людську творчість.