Фабіан Роман Каро був одним з перших художників, які були прийняті до галереї. І ми одразу були вражені його творчістю, адже Фабіан Каро не перестає нас дивувати.

Як писала йому Артеміда Іренеус (вони підтримують листування), в його роботах можна зустріти і барона фон Мюнхгаузена, і Жоржа Мельєса, і Преверта, і боргів із “Зоряного шляху”, і здивування одразу ж переростає в справжнє бажання занурюватися в цей світ все глибше і глибше.

Тут є боги-роботи, дивні металеві пагони та інші міфічні істоти, які з’являються в результаті сюрреалістичної вправи, що пов’язує підсвідомість з матерією. Це своєрідний монтаж поетичних фігур, які розповідають нам про себе і про нас, які мають свою історію і допомагають нам будувати власну. Ці люди, тому що вони люди, можливо, живуть вночі, коли ми спимо. Ніч – це життя живих істот, ніч – це життя речей. Цих людей. Хто знає, чи не говорять вони нам, що наша технічна і людська доля – бути схожими на них?

Фабіан Роман Каро, “Вітер”, глазурована кераміка, 70/35/35 см.