Аня Катаріна Соколова-Гасснер

Живопис як акт емансипації

По-перше, це яскравість. Родом з Каринтії в Австрії, творчість Ані Катаріни Соколової-Гасснер вписується в яскраву спадщину Густава Клімта та символізму. Однак під золотом ар-нуво ховається набагато глибша розповідь: про боротьбу за існування. Між бойовими ілюстраціями та алегоричними фресками художниця перетворює полотно на святилище опору.

Естетика двоїстості «переходу»

Щоб повною мірою зрозуміти творчість Ані, варто звернути увагу на протиріччя між формою та змістом. Хоча на перший погляд її кольорова гама може здаватися веселою та романтичною, насправді вона є ареною сучасної трагедії. Адже її картини досліджують життя жінки та жіночу солідарність у боротьбі з насильством 21 століття, чи то військовим, чи то домашнім.

Битва ангелів і догма «Перехід»

Поза межами полотна її художній підхід стикається із соціальними та релігійними структурами. Бажаючи інтегрувати свої твори в церковне середовище, Аня зіткнулася з відмовою духовенства. Зображуючи ангелів-жінок, вона викриває чоловічу соціальну конструкцію духовності. Таким чином, її ангели вже не є пасивними захисниками, а постатями, на яких нападають гендерні ідеології.

Живопис як звільнення

Зрештою, творчість Ані Катаріни Соколової-Гасснер набуває повного сенсу саме у своєму визвольному вимірі.

Отже, художниця використовує своє мистецтво, щоб викрити феміцид та тоталітарний контроль. Тому для неї кожна картина — це процес очищення від психологічного та економічного насильства. Малюючи, вона повертає собі право розпоряджатися своїм життям і тілом, несучи послання надії та радикального звільнення.